Роботу з сім’ями логопед має будувати на наступних принципах:
- партнерство з батьками – логопед розглядає батьків не як об’єкт свого впливу, а як рівноправних партнерів у логопедичній роботі з дитиною. Завдяки цьому принципу долається дистанція і недовіра, яка часто виникає у батьків до фахівців, і навпаки – вони прагнуть підтримки, допомоги логопеда, прислуховуються до нього, виконують його поради;
- комплексний підхід до організації корекційно-педагогічного процесу – у роботі з сім’ями беруть участь різні фахівці дошкільного закладу: педагог-дефектолог, логопед, психолог, лікар, вихователі. Саме комплексний підхід забезпечує подолання різних проблем, що виникають у сім’ях, і дозволяє надати дитині та її батькам різнобічну допомогу;
- єдність діагностики і корекції – логопед обстежує дитину, уточнює діагноз ПМПК, проводить корекційну роботу з виправлення вад мовлення, яка є складовою індивідуальної програми розвитку дитини;
- позитивна характеристика дитини – слід передусім концентрувати увагу батьків на позитивних, збережених якостях їхньої дитини, перспективних можливостях її розвитку, лише після цього говорити про вади і труднощі. Це допомагає підтримати віру батьків у розвиток дитини, спонукає їх організовувати навчання і виховання, ігрову діяльність, формувати адекватні стосунки з дитиною;
- урахування стану, думки, досвіду батьків – логопед при доборі змісту, форм і методів роботи з сім’ями враховує: здоров’я батьків, їхній психологічний стан; їхню енергію, моральні установки, досвід, ставлення до проблем дитини; сімейні стосунки; уміння членів сім’ї розв’язувати проблеми; соціальні зв’язки; приналежність до певного соціального класу.
- повага до особистості батька і матері – у стосунках з батьками має домінувати повага, урахування їхніх турбот. Це виявляється у формах звернення до батьків, у висловлюванні прохань і порад, у довірливому тоні розмови, у неприпустимості настанов і дорікань на адресу батьків, у збереженні відомих логопеду сімейних таємниць.
Диференційована робота з батьками буде ефективною за умови урахування таких показників: склад сім’ї; соціальний статус сім’ї; культурний та освітній рівень батьків; положення дитини у сім’ї; стосунки батьків з фахівцями дошкільного закладу та батьками інших дітей групи; педагогічна компетентність батьків у вихованні дитини з вадами психофізичного розвитку; готовність співпрацювати із спеціалістами дошкільного навчального закладу і безпосередня практична участь у процесі корекційної роботи.
Враховуючи неоднорідність цих показників, особливо щодо педагогічної компетентності батьків та готовності до співпраці, слід виділили такі напрямки у роботі з сім’ями:
- Залучення батьків до корекційно-виховного процесу: переконання батьків, що їхня дитина потребує спеціальної допомоги, додаткової уваги, особливого підходу; формування переконань, що лише з допомогою родини дитина зможе подолати труднощі у психофізичному розвитку.
- Формування задоволення батьків процесом розвитку дитини: показ досягнень у розвитку дитини (навіть мінімальних).
- Розкриття перед батьками творчих підходів до навчання та виховання дитини: формування певних дефектологічних знань і вмінь; навчання батьків корекційним прийомам роботи з дитиною вдома.
Форми та зміст роботи з батьками визначались диференційовано залежно від ступеня їхньої готовності до співпраці. Слід зазначити, що співпраця логопеда з сім’ями є складовою загальної системи роботи дитячого садка.
Індивідуальне консультування набуває дуже великого значення для роботи з батьками, оскільки дозволяє реалізувати диференційований підхід. Індивідуальні консультації проводяться на запрошення логопеда або на прохання батьків один раз на тиждень у певний день. Цього дня логопед має працювати у другу половину дня. Логопед має консультувати батьків з наступних питань:
- на початку року повідомляє про результати логопедичного обстеження, про особливості мовленнєвого розвитку кожної дитини, підкреслюючи сильні й слабкі сторони;
- показує прийоми роботи з дитиною: навчає правильно виконувати артикуляційну і пальчикову гімнастику, закріплювати поставлені звуки;
- підкреслює успіхи і труднощі дитини, показує, на що потрібно звернути увагу вдома;
- інформує батьків про різні аспекти розвитку і виховання дитини.
Одним із завдань індивідуального консультування є навчання батьків способам виконання разом з дитиною домашніх завдань, оскільки ніяка найретельніша робота дитячого садка з дітьми, що мають різні порушення мовлення, не буде ефективною, якщо у ній не братимуть участь члени сім’ї.
Вагомого значення набувають і групові форми роботи з батьками.
До них відносяться:
- дні відкритих дверей;
- анкетування;
- батьківські збори; тематичні консультації;
- оформлення інформаційно – методичних виставок;
- відкриті заняття;
- спільний перегляд відео матеріалів з певної проблеми.
Роботу з батьками дітей, що поступили в спеціальні групи, доцільно вибудовувати поетапно і починати не з традиційних батьківських зборів, а з дня відкритих дверей. Адже навіть якщо батьки знають про те, що в садку є вчитель – логопед, педагог-дефектолог, психолог, вони не завжди уявляють, чим займаються ці фахівці. Під час дня відкритий дверей, який доцільно проводити у травні після комплектування спеціальних груп психолого-медико-педагогічною консультацією, батьки зможуть пройти не лише по групах, а й відвідати, медичний кабінет, де їх познайомлять з програмою корекції та оздоровлення дітей, спортивний зал, кабінети логопеда, дефектолога, психолога. Кожен фахівець коротко ознайомлює батьків із своїми завданнями у комплексній роботі з дітьми, із роллю сім’ї у цьому процесі.
На дні відкритих дверей батьки отримують завдання: підготуватися до першої індивідуальної бесіди з логопедом, яка проводиться у вересні, до повідомлення достовірних анамнестичних відомостей про особливості перебігу вагітності, пологів і раннього мовленнєвого розвитку дитини. Передбачається, що батьки з належною відповідальністю віднесуться до цієї пропозиції. Аналіз анкет, які заповнюють при цьому батьки, дозволяє логопедові більш спрямовано вести індивідуальну роботу з сім’ями. При анкетуванні батьків можуть використовуватись різні за змістом і характером анкети. Першою слід використовувати таку, яка дозволить одержати найбільш повні відомості про дитину, у подальшому – такі, які забезпечать інформацією про сім’ю в цілому, інтереси та труднощі дитини тощо. Потрібно наголосити, що першу анкету розробляють і аналізують спільно всі фахівці ДНЗ, визначаючи потім складові роботи кожного з дитиною, зокрема, і сім’єю в цілому.
Важливою груповою формою роботи є батьківські збори. Протягом року необхідно проводити декілька батьківських зборів (від 3 до 5), тематика яких планується залежно від клінічного та мовленнєвого діагнозу і віку дітей.
Перші збори логопеду варто провести на початку навчального року. Логопед у доступній формі має пояснити сутність мовленнєвого діагнозу дитини, ознайомити з популярною літературою з мовленнєвих порушень.
Більшість батьків не усвідомлюють складності мовленнєвих вад, відзначаючи, зазвичай, лише дефектну вимову деяких (не всіх) звуків, рідко кого з них хвилює недорозвинення лексико-граматичної сторони мовлення, недосконалість зв’язного мовлення дітей. Порушення звуковимови і складової структури слів батьки, зазвичай, відносять до вікових особливостей мовлення дітей, не помічають бідності, неточності словника, розчулюються помилками граматичного плану. Тому батькам на перших зборах варто надати первинні відомості про відхилення мовлення у дітей, їхній вплив на розвиток дитини та оволодіння шкільними знаннями і навичками у подальшому. Досвід вчителів – логопедів засвідчує, що переконанням для окремих батьків слугує запропонована література з означених проблем дошкільників.
Логопед також має ознайомити батьків із цілями і завданнями логопедичних занять, методами роботи з дітьми, поінформувати про особливості поведінки дитини, які можуть супроводжувати корекційну роботу. Логопед повинен постаратися зруйнувати ілюзію, вельми поширену серед батьків, про можливість магічного, „чарівного” розв’язання всіх проблем розвитку і виховання дитини лише в результаті відвідування нею корекційних занять. Необхідно сформувати адекватні очікування батьків відносно результатів навчання, підкреслити, що, які б значні позитивні зміни у мовленні дитини не відбувалися на заняттях з логопедом, вони набудуть значення для дитини лише за умови їх перенесення у реальну життєву ситуацію. Ніяка позитивна динаміка у процесі корекційно-логопедичного впливу не
зможе призвести до досягнення планованого ефекту, якщо зміни у мовленнєвому розвитку дитини не знаходять розуміння, відгуку, оцінки у батьків, якщо значущі, авторитетні, улюблені близькі дорослі не бачать дійсного сенсу цих змін. Отже, завданням перших зборів є не лише початковий „лікбез” з логопедії, а й формування бажання батьків співпрацювати з логопедом.
Другі батьківські збори проводяться в кінці вересня за наслідками розгорнутого обстеження спеціалістів дитячого закладу: педагога-дефектолога, логопеда, психолога, вихователів. На цих зборах батьки знайомляться із знаннями, уміннями дітей з різних видів діяльності (математичні уявлення, розвиток мовлення, конструктивні й образотворчі навички тощо), а також з вимогами програми дитячого садка для дітей даного віку і з вимогами школи до розумового і психічного розвитку дітей до моменту надходження у 1-й клас. На цих зборах логопед дає рекомендації з організації щоденних занять вдома, по роботі з індивідуальним зошитом дитини. На цих зборах логопед може прокоментувати пам’ятку з виконання домашніх завдань, яку потім порадить батькам у індивідуальній роботі.
Батьки повинні отримати повну інформацію про організацію логопедичної допомоги їх дітям в умовах логопедичної групи. Багатьом батькам знайомство із результатами обстеження дає справжнє уявлення про мовленнєвий розвиток їхніх дітей і значення роботи логопеда, тифлопедагогів і вихователів. Деякі з них проявляють стурбованість і активно включаються у корекційно-виховний процес, інші, на жаль, вважають за краще не помічати труднощів у розвитку дитини, її успіхи і невдачі їх не хвилюють. Варто зупинитись на типових питаннях, які виникли у батьків всіх дітей у цей період.
Треті збори проводяться у грудні – січні, коли батьків знайомлять з підсумками навчання і корекційної роботи з дітьми за півріччя. Ці збори можуть мати форму ділової гри, круглого столу, батьківської вітальні тощо. Можна поєднати батьківські збори з проведенням відкритого заняття, обговорити досвід роботи окремих сімей з навчання і виховання дітей та розвитку їхнього мовлення.
Четверті збори проводяться за підсумками корекційного навчання (у травні), на них надаються рекомендації із закріплення отриманих навичок правильного мовлення у літній період. Для батьків дітей старшої групи надаються рекомендації щодо налаштування дітей на шкільне навчання, поради з можливих проблем у оволодінні писемним мовлення.
Ефективність зборів підвищується, якщо вони проводяться не лише вихователем чи окремим спеціалістом дошкільного закладу, а разом. Окрім того до підготовки зборів можна залучати і батьків. Гарно зарекомендувало себе і анкетування з теми зборів, яке доцільно проводити за два-три тижні до них. Одержані результати аналізуються, після чого використовуються в ході зборів.
Структура проведення зборів може бути такою:
- Виступи вчителя – логопеда, дефектологів, психолога, вихователів з теми зборів (загальна тривалість промов не повинна перевищувати 35 хв.).
- Виступи, магнітофонні записи зразків мовлення дітей (по-необхідності).
- Показ відкритих занять або їх фрагментів (по-необхідності).
- Аналіз виступів дітей і обмін досвідом батьків.
- Обговорення анкет. Висновки фахівців.
- Загальне підведення підсумків.
В цілому тривалість зборів буде доцільною, якщо не перевищить однієї години. Після зборів логопед може проводити індивідуальні бесіди та консультації з батьками з проблем їхньої дитини.
Важливою груповою формою співпраці логопеда з батьками є тематичні консультації. Вони проводяться, зазвичай, один раз на місяць, і слугують своєрідним логопедичним всеобучем.
Тематика консультацій для батьків:
- закономірності психічного розвитку дітей певного віку (залежно від віку дитини, що виховується у конкретній сім’ї);
- причини відставання дитини у психофізичному розвитку;
- можливості медичних, психологічних і соціальних служб у допомозі дитині з проблемами розвитку та її сім’ї;
- можливості подолання проблем і труднощів дитини в сім’ї;
- побудова адекватних стосунків у родині;
- вплив іграшок на психофізичний розвиток дитини;
- в які ігри грати з дитиною на різних вікових етапах її розвитку (залежно від проблеми дитини, що виховується у конкретній сім’ї);
- обладнання дитячого куточка у домашніх умовах;
- які види діяльності слід розвивати у дитини певного віку;
- роль емоцій і пестощів у спілкуванні з дитиною та її розвитку;
- розвиток мовлення дитини (від народження до 7-ми років);
- критичні періоди в розвитку мовлення дитини;
- роль членів сім’ї в активізації мовленнєвого спілкування дитини;
- як розвивати пам’ять, мислення дитини (з урахуванням проблеми розвитку дитини, її віку);
- профілактика дитячих неврозів в умовах сім’ї;
- як не допустити відхилень у поведінці дитини;
- чи повинна дитина з проблемами розвитку мати вдома обов’язки і доручення, як допомогти їй їх виконувати;
- що являють собою спеціальні чи інтегровані заклади для дітей з проблемами розвитку, у яких випадках слід направляти туди дитину;
- роль батьків у підготовці дитини до навчання.
Безумовно ця тематика не є сталою і не вичерпує усіх проблем дітей-логопатів, вона може доповнюватись у уточнюватись у процесі роботи.
У логопедичній роботі ефективним є використання такої форми групової роботи з батьками як оформлення інформаційно – методичних виставок (батьківський куточок). Щомісячно в батьківському куточку оновлюється добірка тематичних матеріалів. У цих добірках у доступній формі пояснюється, що і в які періоди має насторожувати батьків у розвитку дитини; про що і як розмовляти з дітьми; які вправи слід виконувати для розвитку артикуляційної моторики; як гратися з пальчиками; які книги читати тощо. Деякі із рубрик у батьківському куточку є постійними. Зокрема, поради батькам з розвитку мовлення дітей. Виконання батьками порад логопеда допомагає запобігти затримці мовленнєвого розвитку, не втрачати часу і не посилювати мовленнєвий дефект, інтенсифікувати логопедичні заняття.
Доцільною формою роботи з сім’ями є проведення відкритих занять та спільний перегляд відео матеріалів з певної проблеми. Батьки мають право відвідувати заняття логопеда, педагога-дефектолога і вихователів протягом усього періоду навчання і можуть чути, оцінювати і порівнювати мовлення власної дитини й інших дітей. Принцип відвертості навчання і виховання завжди збільшує, посилює ефект дії на мовлення і в цілому на особистість дитини. До того ж батьки на власні очі бачать методи роботи з дитиною, спостерігають за корекційними прийомами впливу. При спільному перегляді відео є можливість обговорити проблему, яка хвилює батьків; показати їм переваги і недоліки певних дидактичних матеріалів тощо.
Великого значення набуває включення батьків у корекційно-оздоровчу роботу дошкільного закладу і створення ними вдома відповідного корекційно-оздоровчого середовища.
Підводячи підсумок, хочу наголосити, що при правильному диференційованому підході до роботи з сім’ями батьки із задоволенням йдуть на контакт з педагогами і виконують їхні рекомендації, оскільки переконуються у ефективності співпраці.
Артикуляційні вправи для язика
Для формування правильної та чіткої звуковимови необхідно виконувати логопедичні вправи для розвитку мовленнєвого апарату. Такі вправи сприятимуть виробленню точних, координованих рухів органів артикуляції, допоможуть попередити мовленнєві порушення або подолати ті мовленнєві вади, що вже існують.
Під час виконання артикуляційних вправ для язика обовʼязково слідкуйте за тим, щоб мʼязи обличчя дитини були розслабленими, губи не округлювалися і не загорталися всередину рота, рухався тільки язик, а нижня щелепа залишалась нерухомою.
Артикуляційна вправа «Лопатка»
Усміхнутися, відкрити рот, широкий розслаблений язик злегка висунути із рота і покласти на верхню губу. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.
Артикуляційна вправа «Голочка»
Усміхнутися, висунути язик, зробити його вузьким. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Слідкувати, щоб кінчик не загинався.
Артикуляційна вправа «Голочка – Лопатка»
Почергово виконувати вправи «Голочка» та «Лопатка» (робити язичок то широким, то вузьким). Рахунок: 1-2.
Артикуляційна вправа «Годинник»
Відкрити рот, губи розтягнути в посмішці, кінчиком вузького язика тягнутися то до правого, то до лівого вуха (в різні куточки язика). Рахунок: 1-2. Слідкувати, щоб щелепа і губи не рухались.
Артикуляційна вправа «Гойдалка»
Відкрити рот і гострим кінчиком язика почергово тягнутися то до підборіддя, то до носа. Рахунок: 1-2.
Артикуляційна вправа «Гірка»
Відкрити рот, заховати кінчик язика за нижні зуби, а спинку язика підняти вгору. Показати круту гірку. Рахунок: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.
Артикуляційна вправа «Трубочка»
Висунути широкий язик, бокові краї язика загнути вгору. Подути в трубочку, що утворилась. Виконувати в повільному темпі. Рахунок: 1-2.
Артикуляційна вправа «Чашечка»
Відкрити широко рот, висунути язик. Кінчик і бічні краї язика підняти до верхніх зубів, але не торкатись їх. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.
Артикуляційна вправа «Смачне варення»
Рот відкрити. Язиком облизати верхню губу, виконувати рух зверху вниз, ховаючи язик вглибину рота. Рахунок: 1-2.
Артикуляційна вправа «Проколи кульку»
Рот закритий. Рухаючи язиком вліво-вправо, намагатись «проткнути» ним то ліву, то праву щоки. Рахунок: 1-2.
Артикуляційна вправа «Чистимо зубки»
Відкрити рот і кінчиком язика «почистити» зуби з внутрішньої сторони верхнього і нижнього зубного ряду, виконуючи рухи зі сторони в сторону та зверху вниз. Рахунок: 1-2.
Артикуляційна вправа «Маляр»
Відкрити рот, «побілити» язиком піднебіння, виконуючи повільні рухи від верхніх зубів у глиб рота і назад. Рахунок: 1-2.
Артикуляційна вправа «Коник»
Відкрити рот, присмоктати язик до піднебіння і різко відірвати, клацнувши ним. Рахунок: 1-2.
Артикуляційна вправа «Грибочок»
Присмоктати язик до піднебіння, широко відкрити рот. Спинка язика – це капелюшок гриба, а підʼязикова вуздечка – ніжка.
Артикуляційна вправа «Барабан»
Відкрити рот. Підняти язик до альвеол («горбики» за верхніми зубами). Утримуючи таке положення, швидко стукати язиком,промовляючи: «т-т-т», «д-д-д», «тд-тд-тд».
Артикуляційна вправа «Злий пес»
Висунути широкий, розслаблений язик і покусати його: спочатку тільки кінчик, потім від кінчика до середини і від середини до кінчика. Рахунок: 1-2.
Артикуляційна вправа «Гребінець»
Висунути широкий і розслаблений язик. «Розчесати» його зубами від кінчика до серединки, а потім від серединки до кінчика. Рахунок: 1-2.
Що таке дисграфія?
Cпецифічний розлад здібностей до письма, правопису – це часткове (дисграфія) або повне (аграфія) специфічне порушення формування навичок письма, правопису внаслідок недорозвинення або ураження задньої ділянки середньої (другої) лобної звивини домінантної півкулі та її зв’язків із гностичними ділянками кори головного мозку. При цьому може виявлятися складна апраксія, недорозвинення акустичного аналізу та мовлення.
Дисграфія супроводжується іншими мовними розладами, які і можуть бути її першопричиною.
Дисграфія може проявлятися в утрудненні співставлення звуків мовлення та їхнім графічним зображенням літерами на письмі. Може виявлятися неправильне просторове розташування літер («дзеркальне письмо»), поділ слів, неправильне написання літер тощо. При цьому помилки на письмі не пов’язані з правилами правопису або слухом.
При дисграфії дитина з нормальним слухом не взмозі розрізнити схожі звуки – фонеми: (б) – (п), (д) – (т) тощо. Ця форма дисграфії зветься акустичною, в основі якої лежить порушення звуково-літерного аналізу, або фонематичного слуху.
Зазвичай таке порушення є у дітей, котрі пізно почали говорити, неправильно вимовляли окремі звуки, замінювали їх іншими, а саме – в їхній мові виявляли ознаки загального недорозвитку мовлення. Якщо дитина своєчасно почала займатися з логопедом, то до початку навчання в школі, завдяки спільним зусиллям логопеда, вихователів дошкільного закладу та батьків у неї розвивається доволі чисте за вимовою, правильне за граматичною будовою та лексико-граматичною структурою мовлення. Але інколи у разі прискорення темпу мовлення, ускладнення мовленевих завдань ще виявляються деякі порушення у відтворенні окремих звуків.
Такі недоліки у мовленні стають для дитини великою проблемою під час засвоєння навичок письма (вона замінює одні букви на інші тощо). При цьому не допомагає їй і правило правопису, за яким треба змінити слово так, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний звук.
Наприклад, дитина пише «лошка», а при зміні слова на «ложечка» все одно пише «лошечка». Вона не розпізнає звуків «ж» і «ш». Як не змінюй слово, їй чується звук «ш».
Такі помилки на письмі називаються дисграфічними. Вони відрізняються від помилок, котрі дитина робить за неуважністю або незнанням правил правопису. Найчастіше помилки трапляються при написанні диктанту, у перші місяці навчання – при літерному диктанті. Але і в подальшому, навіть під час списування з підручника трапляються схожі помилки, тому що дитина не «змальовує» літери, а читає їх «про себе», а потім пише під своє особисте «мовчазне диктування». І обов’язково робить характерні помилки.
Неправильно написані літери і слова, звісно ж, призводять до низької оцінки, що непокоїть рідних та викликає нервування дитини. Інколи рідні неправильно ставляться до цього і змушують свого маленького школярика багато разів переписувати текст, докоряють йому за неуважність або відсутність старанності. Однак такі заходи не приносять успіху і тільки заважають засвоєнню дитиною навичок письма.
Треба зауважити, що дзвінкі та глухі приголосні плутають (начебто «оглушують» їх) діти з легким ступенем порушення звичайного слуху, тобто при туговухості. Однак дитина, яка слабо чує, також вимовляє ці звуки неправильно. А дитина із дисграфією може плутати різні звуки, не тільки дзвінкі та глухі приголосні.
У «легких» випадках, коли дитина плутає 1-2 фонеми та неправильно позначає їх літерами, вона може навчатися в загальноосвітній школі.
Безумовно, фонематичний слух можна тренувати і отримати певні позитивні результати, хоч ця робота дуже копітка та довготривала.
Тому в разі наявності утруднень з письмовими роботами дитині потрібно звернутися до відповідного фахівця – логопеда. У деяких школах мають бути логопедичні кабінети, де лікар протягом першого навчального року проводить діагностику розвитку усного та писемного мовлення у школярів. У подальшому, в разі виявлення незначних розладів, лікар проводить логопедичну корекцію в умовах школи. Окрім того, цей фахівець дає консультативні поради рідним школяра з приводу його труднощів та їх подолання. Якщо в цій школі немає логопеда, то треба звернутися до логопеда у дитячу поліклініку. Фахівець-логопед впорається з незначною мовленевою проблемою досить швидко.
Якщо ж дисграфія має тяжку форму і нагадує написання безглуздого набору літер або пов’язана з іншими мовленевими розладами, то дитині краще навчатися у спеціальній школі для дітей із тяжкими розладами мовлення.
Головне для рідних та вчителів молодших класів – своєчасна діагностика дисграфії. Інакше у дитини можуть з’явитися вторинні психогенні реакції на труднощі у навчанні – розлади сну, роздратованість, відмова робити письмові завдання або навіть відмова ходити до школи
Форми дисграфії
Які ще форми дисграфій можуть виявлятися у дітей?
Артикуляційно-акустична дисграфія. При цій формі дитина переплутує фонеми, схожі за вимовою (артикуляцією) і «пише, як чує».
Аграматична дисграфія. Ця форма трапляється у дитини з недорозвиненням граматичного устрою мови: неправильне використання численних позначок, відмінкових закінчень тощо.
З цими формами дисграфій з успіхом впорається логопед, якщо до нього вчасно звернуться.
Особливу форму дисграфій становить оптична дисграфія, яка спричиняється через недостатність просторових уявлень.
Проблема при цьому у дитини полягає в тому, що вона плутає написання схожих за накресленням літер: б-в, н-п, и-н, м-л та інших. Дитина також плутає літери при читанні. Труднощі у навчанні ускладнюються також наявністю дискалькулічних розладів при розв’язанні вправ із математики. Діагностика та корекція цієї форми дисграфії, як і дискалькулія, – в компетенції психолога, який проводить корекційну роботу у напрямі розвитку просторового аналізу та синтезу.
Наведемо приклад із практики
Батьки Романа К., 8 років, учня загальноосвітньої школи, звернулися з приводу того, що хлопчик почав нервувати, часто, повертаючись із школи, плакав, неспокійно спав, прокидався зі страхом серед ночі.
При опитуванні з’ясувалося, що причиною такого нервового стану були труднощі у виконанні письмових завдань. У диктантах або біля дошки робив багато помилок: писав не ті літери в словах, не дотримувався правильних інтервалів між словами, писав їх разом або до одного слова додавав початок наступного, а до іншого – кінець попереднього. Домашні завдання виконував краще, декілька разів перевіряв за допомогою матері.
Мати згадує, що у першому класі хлопчик швидко вивчив букви, але часто їх плутав, якщо вимовлялися схожі за звучанням та вимовою звуки. При перевірці написаного тексту самостійно не міг знайти своїх помилок. Дитина дуже переживала ці невдачі, адже хлопчик був старанним, здібним та уважним школярем. Але, незважаючи на ці його риси, навіть батьки спочатку думали, що хлопчик просто таким чином бавиться і глузує з них та з учительки. Вчителька, навпаки, дуже співчувала йому і дивувалася, що такий розумний і старанний учень не може навчитися правильно писати.
Під час розмови з ним хлопчик охоче розповів про свої проблеми. Труднощів у засвоєнні математики, усних предметів у нього немає. Але при нагадуванні про виконання письмових завдань він швидко знітився, а в очах з’явилися сльози. Однак, коли дали обіцянку допомогти йому, одразу повеселішав і розповів про наступне: з першого класу мав труднощі з письмовими роботами, запам’ятав, як пишуться літери, але не завжи вгадував, де та яку писати, особливо під час написання диктанту.
Основні поради батькам у разі наявності у дитини труднощів під час засвоєння навичок письма:
- Своєчасно помітити, що дитина має проблеми в написанні літер та текстів, та разом із учителем проаналізувати причини такого явища – поганий почерк, неуважність учня, повільний темп письма, неправильне написання літер та слів тощо;
- Звернутися до шкільного психолога та логопеда;
- Отримавши від логопеда поради, виконувати його завдання не менше 15-20 хвилин щоденно.
Інколи буває і таке, що напочатку засвоєння навички письма діти не завжди швидко запам’ятовують написання деяких літер. Але це ще не свідчить про наявність дисграфії у школяра. Таке явище може бути при уповільненому засвоєнні навичок письма з різних причин: особливості особистості дитини, його повільність, недостатність рухових навичок, неуважність, швидка виснажливість, відсутність інтересу до навчання взагалі, непосидючість тощо. Однак, якщо школяр наприкінці 1 класу не може засвоїти навичок письма, плутає окремі літери, потрібно обов’язково порадитися з фахівцем.
Не треба експериментувати із власною дитиною, нав’язуючи їй свої непрофесійні «тренінги письма»!
Будь-яка робота потребує знань та професійної підготовки, тому краще звернутися за допомогою до фахівця-логопеда та виконувати його поради.
У тому разі, коли в дитини виявляється тяжка форма дисграфії,особливо в поєднанні з іншими мовленевими розладами, доцільно навчати цю дитину, як уже зазначалося, у спеціалізованій школі для дітей із тяжкими порушеннями мовлення.
А тепер ітиметься про проблеми у деяких дітей у засвоєнні навичок читання. Програма загальноосвітньої школи передбачає, що школяр до кінця 1 класу повинен гарно читати нескладні тексти. При цьому визначено певні критерії щодо швидкості читання, виразності, правильності використання наголосів тощо.
Проблеми у засвоєнні навичок читання, про які йтиметься далі, полягають у тому, що дитина не взмозі правильно назвати літеру, її озвучити, і тому не може прочитати тексту. Таким чином, ми стикаємося зі зворотним явищем дисграфії і зветься воно – дислексія, або алексія.
Що таке Дислексія, алексія?
Дислексія, алексія – це часткове або повне специфічне порушення формування навичок читання. Ця вада виникає внаслідок недорозвинення або при органічному ураженні головного мозку з вогнищевою локалізацією в потиличній ділянці, кутовій звивині домінантної півкулі. А також розлад розуміння письмової мови, що виникає при вогнищевих ураженнях на межі скроневої ділянки (словесна агнозія) та зорової (зорова агнозія).
У дітей порушення формування навичок читання пов’язане з розладом складного психофізіологічного механізму, в якому беруть участь різні кіркові аналізатори: зоровий, мовно-руховий, мовно-слуховий.
Найчастіше труднощі у навчанні читанню мають діти, які пізно почали говорити. Так, у деяких дітей перші слова з’являються після 1,5 – 2 років. Причому, далі йде довготривалий період становлення фразової мови, і тільки в три роки вони починають говорити простими фразами.
У подальшому мовлення повільно розвивається, а складні лексико-граматичні структури з’являються із запізненням. Інколи мовлення недостатньо виразне, вимова незрозуміла іншим людям.
Перші підозри про наявність дислексії можуть виникнути ще на етапі дошкільного навчання в підготовчій групі дитячого садка, або якщо рідні не взмозі навчити дитину читати. При цьому дитина плутає деякі літери та ніяк не може їх вивчити, а скоріше – засвоїти. Це дратує батьків, вони карають дитину, примушують її довго вчити літери.
Таке ставлення викликає у дитини відразу до навчання. Декотрі діти активно протестують і не беруть до рук книжок, а інші – пасивно підкоряються вимогам рідних. Але, відчуваючи утруднення в читанні, починають нервувати, плакати, стають дратівливими, відмовляються дивитись у книжку.
Такі особливості поведінки дитини повинні застерегти рідних і спонукати їх звернутися до фахівця – логопеда та шкільного психолога.
Однак частіше утруднення в засвоєнні навичок читання виявляють у дитини в умовах уже школи і не з першого року навчання.
Оптична дислексія і оптична дисграфія зустрічаються одночасно – дитина не взмозі навчитися читати та писати. В основі цих порушень лежить недорозвинення просторових уявлень, недостатність оптичного гнозису (сприйняття). Дитина не може співставити образ літери, цифри і прочитати та правильно їх написати.
Ці розлади успішно коригує логопед. Однак необхідне також втручання психолога для проведення нейропсихологічної корекції просторових уявлень.
Які можна дати поради батькам для подолання труднощів у засвоєнні навичок читання у дитини?
- Постійно приділяти увагу розвиткові мовлення дитини, особливо в дошкільному віці, розширювати словниковий запас, слідкувати за правильною вимовою та конструкцією речень.
- Своєчасно звертатися до логопеда при дефектах мовлення та в разі появи проблем із засвоєнням навичок читання і письма.
- Доброзичливо, а не насильницьким шляхом допомогти дитині подолати свою ваду, підтримати її в цій важкій, але необхідній додатковій роботі.
- Необхідно поступово розвивати у дитини потребу та цікавість до читання, при цьому пропонувати їй книжки, які подобаються.
- Не треба наполягати на тому, аби дитина читала тільки голосно.
- Батьки повинні заохочувати дитину до успіхів у оволодінні читанням, запевняти її, що цю ваду можна здолати.