Березанський навчально-виховний комплекс має цікаву та славну історію. Важко сьогодні повірити в те, що колись, в 20-х роках XX ст. приміщення школи було невеликою будівлею із п’яти класних кімнат. А сьогодні цей освітній заклад – окраса міста.
Школа має свої традиції, власні надбання, перемоги, злети, працює над вихованням цілеспрямованої, доброзичливої, освідченої молоді.Педагогічний колектив школи завжди був центром діяльності закладу. Звичайно, важливу роль у становленні школи відігравали керівники, які очолювали заклад – завідувачі, директори. У 1926 році із будівлі громадського зерносховища почали будувати початкову школу на «Дмитренківщині». Школа довго носила назву “Дмитренківська школа”. Зараз це приміщення знаходиться на вулиці Леніна 210.У листопаді 1926 року було відкрито початкову школу. Будинок збудовано на 5 класних кімнат , в приміщенні знаходилась учительська кімната та кімната для сторожа.У 1929 – 1930 навчальному році завідуючим школи був Менжерес Яків Мусійович. У 1930 – 1931 навчальному році завідуючий школи – Бондар Іван Іванович. З 1930 до 1934 року завідувач школи – Дудка Іван Якович.
На освітянській ниві Іван Якович пропрацював 35 років. В 1929 р. закінчив робітфак, а в 1951р. – Київський Державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького. Працював учителем молодших класів, учителем історії. Під керівництвом Івана Яковича з 1931 по 1934 року школа працювала у дві зміни. Учителі приймали активну участь у громадсько – політичному житті; працювали по ліквідації неписьменності дорослого населення і молоді. І. Я. Дудка працював самовіддано, добросовісно виховуючи молоде покоління в дусі патріотизму, про що свідчать добрі відгуки його учнів, колег по роботі. В 1934 – 1941 роках на базі початкової школи було відкрито семирічну школу. Учнів було біля 250. Директором школи призначено Максюту Федора Климовича.
В школі Федір Климович був учителем музики та біології. Навчання в школі було у три зміни. Третя зміна – робітфак, від Київського інженерно-меліоративного інституту (навчання селян навколишніх сіл).В семирічній школі була відсутня суспільно-корисна праця. Учні не працювали на дослідних ділянках. Позакласно працював лише співочий гурток.В 1941 році, коли почалася Велика Вітчизняна війна, навчання у вересні продовжувалося всього три дні. Шкільний будинок був як пересильний пункт для евакуйованих. Декілька днів у школі знаходився Київський обласний виконком.Були спалені колгоспні комори, і будинок зайняли під зерно, як комору. У 1941 році директор школи Максюта Федір Климович пішов на фронт, і не повернувся. В 1941 – 1942р. навчання у школі не було. Березань була окупована німецькими загарбниками.
Крамаренко Марк Онопрійович перед самою війною був директором цієї ж школи. В перші дні війни пішов на фронт. Восени 1942 року він загинув у жорсткому бою під Сталінградом.
З 1943 року по 1947 рік посаду директора Березанської семирічної школи № 3 займає Бережний Григорій Григорович. Він був надзвичайно активною людиною, гарно співав, організував у школі хор. Це була справедлива, працьовита і вимоглива людина.
З 1947 року по 1959 рік посаду директора займав Мусієнко Іван Григорович. 12 березня 1959 року директором Березанської 7-річної школи № 3 було призначено Роздобудька Петра Аркадійовича, він працював до 18 жовтня 1960 року.
Воскобойнік Віктор Володимирович працював вчителем історії в середній школі № 3, а потім в 1960 році стає її директором. Він 12 років працював вчителем історії та директором Березанської середньої школи № 3.
У 1972 – 73 навчальному році директором восьмирічної школи № 3 було призначено Шестаківську Раїсу Яківну. Тоді школа знаходилась в 4 невеликих приміщеннях, які знаходились на різній віддалі один від одного і мали несприятливі умови для навчання дітей. Це були старі будиночки з пічним опаленням холодні і тісні. Побачивши такі умови, в яких важко працювати і учням і вчителям Раїса Яківна береться за будівництво нового приміщенння для школи. 1 вересня 1976 року була відкрита нова школа. Своїми умовами школа № 3 привернула увагу батьків, тому кількість учнів збільшилась, і на 1990 рік в школі було 900 учнів. Школа працювала в 2 зміни. Важко працювати в 2 зміни, тому перед директором з”являється проблема розвантажити школу, добудувати приміщення, так було добудовано 15 класних кімнат.
В 1996 році на посаду директора Березанської середньої школи № 3 було призначено Мамойлік Марину Зіновіївну. Саме в період керівної діяльності Марини Зіновіївни Мамойлік виникла потреба у створенні в місті закладу нового типу. Як прогресивний директор Марина Зіновіївна виступила ініціатором реорганізації ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 у Березанський НВК: загальноосвітня школа-ліцей. Реорганізацію було проведено у листопаді 2002 року. В освітньому закладі було відкрито доліцейні класи (8-9 класи) та класи ліцейної підготовки (школа ІІІ ступені). Це був шлях якісної підготовки випускників до вибору майбутньої професії. Вступу у вищі навчальні заклади. За ініціативи Марини Зіновіївни в школі було започатковано діяльність музею квітів та музею школи, розпочала свою діяльність студія образотворчого мистецтва, заклад надавав додаткові освітні послуги по навчанню операторів комп’ютерного набору.
Дегтярьову Любов Петрівну в березні 2006 року було призначено директором Березанського навчально-виховного комплексу.Любов Петрівна Дегтярьова продовжила діяльність свого попередника у напрямку профілізації школи ІІІ ступеня та проведення до профільного навчання. У НВК чітко визначилися основні напрямки профільного навчання: природничо-математичний та філологічний. Свою діяльність на посаді керівника розпочала з господарського етапу – приведення приміщення у відповідність до санітарно-гігієнічних норм та вимог сучасності: проведено капітальний ремонт санвузлів, кабінетів фізики, хімії, інформатики, іноземної мови, охорони праці, методичного кабінету, спортивного залу, замінено всі двері, зроблено капітальний ремонт відмостки, розпочато заміну вікон. Під керівництвом Любов Петрівни проведено величезну роботу по озелененню шкільних коридорів та кабінетів, проведено упорядкування квітників, розбито алею троянд. Велика увага в закладі приділяється екологічному та естетичному вихованню учнів, як складовим всебічного розвитку особистості.
На даний час керівник працює над наповненням матеріально-технічної бази закладу та поступове її приведення у відповідність до норм і вимог сучасності. Вона глибоко переконана, що сьогодні навчання вчорашніми методами вже не дає високих результатів і тому намагається створити в закладі всі необхідні умови для навчання і виховання підростаючого покоління. Любов Петрівні притаманний демократичний стиль керівництва. Девіз її діяльності: «Якщо працювати – то на совість!!!»
Березанський НВК визначено опорним закладом освіти Березанської міської ради Київської області від 25.06.2020